Скачать Joomla

Blog

30 серпня

ПРОФІЛІЗАЦІЯ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Автор 

    Україні потрібна системна реформа освіти, яка має стати предметом суспільного консенсусу, загального розуміння того факту, що саме освіта є одним з головних важелів економічного розвитку та цивілізаційного поступу.

    Oсвітню реформу в Україні розпочато з прийняття у 2014 р. Закону «Про вищу освіту». Започатковані цим документом зміни поки що стали найпомітнішою системною реформою в пореволюційній Україні. Але вища школа не зможе стати успішною, якщо не спиратиметься на успішну середню освіту. Саме тому реформування середньої школи нині є невідкладною і не менш складною справою, ніж переформатування вищої школи.За останні 15 років шкільну освіту в Україні намагалися змінити принаймні тричі. Але жодна реформа не була втілена настільки, щоб можна було оцінити її реальні результати. У 2014 р. Міністерство освіти і науки вкотре взялося за реформування української школи та розробку нового закону про середню освіту. 6 листопада 2014 р. відбулася презентація проекту Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 рр., розробленого на замовлення Міносвіти низкою громадських організацій та експертів. Під час його обговорення експерти визнали, що фокус уваги зосереджено на середній освіті, адже цей сегмент найбільше потребує докорінних і масштабних реформ. Паралельно з цим триває робота над новим рамковим законом про освіту, який повинен корелюватися з Концепцією. Прем’єр-міністр А. Яценюк наголосив, що реформа середньої освіти належить до ключових завдань українського уряду у 2016 р.18 лютого 2016 р. проект нового закону «Про освіту» (№ 3491 від 19.11.2015 р.) народні депутати направили на доопрацювання до Комітету з питань науки і освіти. Як зазначила голова профільного комітету Л. Гриневич, цей законопроект потребує дуже широкого обговорення й доповнення.

   Новий закон передусім запроваджує 12-річну освіту для школярів, суть якої полягає не в розтягненні сучасної 11-річної навчальної програми, а в її наповненні новим змістом, запевняють законотворці. Згідно із законопроектом, повна загальна середня освіта передбачає три рівні: початкова освіта тривалістю чотири роки, яку отримують у початковій школі; базова середня освіта тривалістю п’ять років, яку отримують в основній школі; профільна середня освіта тривалістю три роки, яку отримують у старшій школі або закладі професійної освіти.Пропонується, щоб після закінчення 9 класу діти складали зовнішнє незалежне оцінювання та, залежно від побажання і результатів ЗНО, мали можливість вступати до профільної школи. Профільна школа, зараз вона називається старшою, повинна готувати підлітків до майбутньої професії, яку вони для себе оберуть. Профільна середня освіта передбачатиме два напрями профілізації. Перший – академічний. У межах цієї школи тинейджерів готуватимуть до вступу у вищі навчальні заклади. Другий напрям – професійний. Це будуть так звані професійні ліцеї, коледжі, професійно-технічні навчальні заклади, у яких діти отримуватимуть загальну середню освіту й одночасно здобуватимуть робітничу професійну кваліфікацію чи кваліфікацію молодших спеціалістів. Фактично професійні ліцеї замінять сучасні професійно-технічні училища (ПТУ).Таким чином, новий закон про освіту відкриє шлях для переходу України до профільної школи.Навчальні досягнення випускників після завершення повної середньої освіти будуть підтверджуватися державною підсумковою атестацією у формі зовнішнього незалежного оцінювання.Повна середня освіта в Україні визначається як обов’язкова. При цьому держава гарантує громадянам право на безкоштовне отримання повної середньої освіти. Закон України «Про освіту» має описати головні положення реформи – від дошкільної освіти до освіти дорослих, на основі яких далі розроблятимуться спеціальні закони – «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійну освіту», «Про освіту дорослих». 0У контексті упровадження нового закону необхідно звернути увагу на подальшу долю сільських шкіл. В Україні є майже тисяча шкіл, де навчаються менше 20 дітей, у яких надзвичайно дороге навчання, а рівень якості освіти надзвичайно низький (вартість навчання одного учня в таких школах обходиться державі понад 50 тис. грн на рік при середній розрахунковій вартості навчання одного учня по країні у 9 тис. 100 грн). Представляючи проект головного фінансового документа країни, міністр фінансів Н. Яресько повідомила, що Кабінет Міністрів у бюджеті на 2016 р. передбачив укрупнення сільських шкіл. Але, за словами міністра освіти С. Квіта, мова йде не про закриття шкіл, а про створення належної мережі шкіл.

Для того, щоб середня освіта стала якісною, уряду запропоновано ухвалити рамкову постанову про створення так званих hub schools, або опорних шкіл, зазначив голова Кабміну. Проект опорної школи – це нова система якісної освіти для дітей, які навчаються в маленьких містечках та селищах. Як зазначив міністр освіти, відповідно до нововведень, кожне найменше село матиме початкову школу. Водночас в усіх регіонах будуть створюватися опорні школи за всіма сучасними стандартами, із кваліфікованим кадровим складом. Кожна опорна школа матиме не менше трьох філій. Філія – це школи І ступеня (1–4 класи), які максимально наближені до місця проживання дітей. Опорні школи будуть відвідувати діти з багатьох сіл, щоб мати змогу потім навчатись у профільних старших класах. Привозитимуть дітей на шкільних автобусах, за необхідності для дітей з віддалених сіл будуть облаштовувати гуртожитки. Цього року уряд вперше виділив гроші на шкільні автобуси – 650 млн грн. Передбачається, що 600 млн буде витрачено з місцевих бюджетів. За словами очільника Міносвіти, на початковому етапі створення мережі опорних шкіл заплановано устаткування зразкових опорних шкіл по одній на кожну область, включно з м. Київ. Створюватися опорні школи будуть у різний спосіб. Для цього вже закладено кошти в бюджет, також міністерство має пропозицію від німецького уряду щодо кредитної лінії, ведуться переговори зі Світовим банком та USAID. Опорні школи, що створюватимуться в регіонах, будуть отримувати гранти від 3 до 5 млн грн, які мають бути витрачені на шкільні автобуси, лабораторії, енергоощадні технології та навчання вчителів, розповів заступник міністра освіти і науки П. Хобзей. Для функціонування опорних загальноосвітніх навчальних закладів та оснащення їх сучасною матеріально-технічною базою (засобами навчання, у тому числі кабінетами фізики, хімії, біології, географії, математики, навчальними комп’ютерними комплексами, мультимедійним обладнанням, впровадженням енергозберігаючих технологій та ін.) Міносвіти має затвердити необхідні нормативно-правові акти.Нововведення Закону «Про освіту», пов’язані з 12-річною профільною школою, неможливо буде реалізувати без реформування системи професійної освіти. Тому, одночасно з прийняттям Закону «Про освіту» необхідно прийняти законопроект «Про професійну освіту», оскільки вони мають бути взаємоузгодженими (чинний Закон прийнятий ще в 1998 р.).

Мова йде про училища, ліцеї та технікуми (1300–1400 закладів), мережа яких створювалася в радянський час для заводів та фабрик, тому не відповідає сучасним реаліям. Сфера професійної освіти вже давно перебуває у кризовому стані й потребує негайного реформування. За словами міністра освіти, який презентував законопроект «Про професійну освіту» (№ 3231 від 06.10.2015 р.), над документом працювали дуже інтенсивно. Він розроблений Департаментом професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки та ініціативною групою із залученням зацікавлених сторін: органів виконавчої влади, галузевих академій наук, організацій роботодавців, керівників професійно-технічних навчальних закладів та громадськості. Було розглянуто 1723 зауваження та пропозиції. Крім того, велика делегація фахівців та експертів у цій сфері ознайомилася з роботою професійних навчальних закладів Бельгії та Голландії. Цей закон визначає основні засади функціонування й розвитку системи професійної освіти в Україні, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб ринку праці у кваліфікованих кадрах в умовах інтеграції України у міжнародний економічний і освітній простір.У законопроекті пропонується замість вузькопрофесійних професійно-технічних навчальних закладів створити багатопрофільні заклади нового типу – регіональні центри професійної освіти – за голландським зразком.Законопроект передбачає замість 18 типів навчальних закладів професійно-технічної освіти залишити чотири: регіональний центр професійної освіти; професійний коледж; професійний ліцей; центр професійної підготовки. Кожен з закладів може мати власні освітні програми, навчати безробітних. Перші три типи навчальних закладів пов’язані зі старшою профільною 12-річною школою. Законопроект сприятиме інтеграції сфери виробництва і сфери освіти. Буде створено регіональні ради стейкхолдерів професійної освіти – це координаційний орган з питань визначення та впровадження державної і регіональної політики у сфері професійної освіти. До них входитимуть представники закладів профтехосвіти, місцевої влади, місцевого бізнесу та індустрії, а також національні та міжнародні експерти в цій сфері. Вони будуть визначати, які професії потрібні, що потрібно розвивати, і матимуть можливість і повноваження об’єднувати дрібні однопрофільні заклади у великі. Уряд сподівається, що таким чином з великого переліку закладів професійно-технічної освіти залишиться кілька десятків великих закладів, які орієнтуються на ринок праці та на перспективи розвитку української індустрії.Завдяки партнерству освітяни та роботодавці зможуть створювати і спільно фінансувати не лише заклади професійної освіти та спільні програми підготовки кадрів, а й бази професійно-технічної підготовки, інноваційні підприємства, технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори. В експертному середовищі благі наміри керівництва Міносвіти щодо реформування шкіл та профтехосвіти поки що викликають занепокоєння. Активно обговорюється сучасне розуміння освіти, її місії та завдань, доцільність переходу на 12-річну загальну середню освіту, створення профільної старшої школи, механізми фінансування, розподілу повноважень органів влади і управління, сертифікація педагогічних працівників, соціальний захист освітян та здобувачів освіти та інші принципові питання.

Перш за все фахівців хвилюють питання фінансування нововведень. Поки що освіту часто фінансують за залишковим принципом, а в стандартах освіти ми намагаємося написати щось гарне, але не дуже реалістичне, вважає експерт «Реанімаційного пакета реформ» В. БахрушинмДиректор освітніх програм Центру Разумкова Л. Шангіна також висловила сумніви щодо успішності ідей МОН. Таку реформу, на її думку, потрібно починати з підготовки вчителів у педагогічних вишах. До того ж на це потрібно більше часу, тому що в такому разі на її реалізацію піде 5–7 років. Однак якщо шкільну освіту в Україні таки вдасться змінити відповідно до планів Міністерства, це в перспективі відкриє українським випускникам шлях до вишів Європи. Нині ж українські шкільні атестати в країнах Європи (зокрема в Німеччині) не визнаються, розповіла лектор Німецької служби академічних обмінів А. Ланґе. До того ж, закінчуючи школу в більш зрілому віці, діти краще розумітимуть, яку професію їм обрати, переконана німецький фахівець. Перехід України на 12-річну школу є однією з найбільш обговорюваних у суспільстві змін. Академіки й управлінці стверджують, що реформована школа дасть змогу випускникам ставати успішними та конкурентоспроможними. Але близько 70 % батьків і 68 % вчителів висловилися проти 12­річної школи (за результатами соцдослідження, проведеного в кінці 2015 р. Фондом «Демократичні ініціативи»). За словами академіка НАПН України О. Савченко, нова концепція 12­річної школи повинна відрізнятися від старої насамперед новими цілями. На її думку, потрібно орієнтуватися на цілі, визначені Європейською радою, Європейською комісією з питань освіти та культури – на цінності молодого європейця. Ці загальні цілі мають бути переосмислені для кожного рівня освіти та сформульовані відносно очікуваних результатів навчання. Говорячи про реформу в освіті, найголовніше – створити умови для зацікавленого, успішного навчання, упевнений ректор Київського університету ім. Бориса Грінченка В. Огнев’юк. Якщо шкільна освіта знову залишиться нецікавою, якщо її форми й методи базуватимуться на пасивній ролі учня, навчальний процес не буде особистісно­діяльнісним, то реформа не буде успішною. Але це завдання зумовлює інше питання – створити умови для вмотивованої якісної професійної діяльності педагога. Сьогодні вчитель жодним чином не вмотивований до її здійснення. На думку ректора, варто говорити про структуру загальної середньої освіти, а не структуру школи. Школа має сприяти розвиткові громадянського суспільства, ось головна місія реформи, упевнена заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН Л. Найдьонова. Вона розглядає освіту з точки зору аргументів щодо підготовки трудових ресурсів. На її думку, три роки в старшій школі необхідні для того, щоб сформувати не тільки майстерність професійної роботи, а й більш чітку громадянську позицію. Крім того, фахівець переконана в необхідності «легалізувати» медіаосвіту – ввести її як один з важливих компонентів, починаючи з дошкілля. Ефективна взаємодія дитини з інформаційним простором відповідає реаліям сьогодення. До речі, експерт Стратегічної дорадчої групи «Освіта» МОН Ю. Шукевич вважає, що учням академічних шкіл, за їхнім бажанням, можна надати право отримувати паралельно якусь робочу професію, що дала б їм змогу не «сидіти на шиї батьків» під час вузівського навчання. Крім того, він звертає увагу на проблему укладання шкільних програм з усіх предметів від 1-го по 12-й клас. Вчителі та керівники шкіл, на жаль, не мають з цього приводу довіри ні до численних інститутів підпорядкування АПНУ або МОН, ні до обласних ІППО, ні до педагогічних університетів, уже не кажучи про районні методичні кабінети. Таким чином, наголосив заступник міністра освіти О. Дерев’янко, у майбутньому шкільна освіта має базуватися на чотирьох найважливіших етапах. По-перше, необхідно модернізувати програми так, щоб уроки стали для дітей цікавими. По-друге, освіта повинна охоплювати різні сфери життя і вчити фінансової та громадянської грамотності. Окрема тема – педколектив: його необхідно готувати так, щоб вчителі були відкриті новим знанням і крокували в ногу з часом. Ну і, звичайно, повинна бути відповідна матеріально-технічна база.

Категорично проти прийняття Закону «Про освіту», норми якого будуть погіршувати та звужувати зміст прав та свобод освітян, порівняно з чинним Законом, виступає Профспілка працівників освіти і науки України, яка представляє понад 1,7 млн освітян, студентів й ветеранів педагогічної праці. Як наголошують представники Профспілки, у законопроекті відсутні гарантії щодо рівня оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів освіти, погіршено їхні умови праці шляхом запровадження контрактів, сертифікації, конкурсів, подовженого робочого дня, наповнюваності класів і шкіл, оплати за підвищення педпрацівником кваліфікації та інші, що звужують права освітян. Таку позицію підтримали понад 640 тис. вчителів, викладачів, вихователів, керівників гуртків, інших працівників загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних, вищих, професійно-технічних навчальних закладів, органів і установ освіти. Оскільки старша профільна школа існуватиме паралельно із системою професійної освіти, яку теж реформуватимуть, є сподівання, що зросте престижність профосвіти, переконана експерт з питань середньої освіти Аналітичного центру СEDOS І. Когут. Профільні школи стануть професійними закладами освіти, які готуватимуть людей тих спеціальностей, які найбільш потрібні на ринку праці. Вони функціонуватимуть у зв’язці з роботодавцями та місцевою владою. Батькам не варто побоюватися, адже після професійного ліцею чи коледжу випускники потрапляють на ринок праці не лише з повною середньою освітою, а й із професією на руках.

Розробку законопроекту «Про професійну освіту» цілком позитивно оцінює директор Департаменту розвитку трудового потенціалу та корпоративної соціальної відповідальності Федерації роботодавців України Р. Колишко, оскільки ідеологія чинного Закону не відповідає сучасним реаліям. За його словами, у нинішніх умовах розвиток економічних і виробничих відносин показує, що в багатьох сферах різниця між вищою і професійно-технічною освітою розмита. Навіть такі робітничі професії як тракторист-комбайнер сьогодні у прив’язці до сучасної техніки, яка обладнана комп’ютерними комплексами, станціями GPS, вимагають від працівника робітничої професії знань, які притаманні вищій освіті. Директор Рівненського торгово-професійного ліцею В. Рудик звертає увагу на диспропорцію у співвідношенні підготовки робітничих кадрів і спеціалістів ВНЗ. Щоб підняти економіку, треба випускати одного спеціаліста з вищою освітою і трьох робітників. Так у всьому світі. Якщо кардинально не реформувати систему професійно-технічної освіти, економічні наслідки будуть сумні (у Харкові на одного майбутнього робітника припадає 14, у Києві – 28 студентів), запевняє директор ліцею.

Аналізуючи основні положення нового законопроекту, фахівці звернули увагу на відсутність у документі чіткого розуміння балансу соціальної та економічної політики у сфері науки та освіти, на декларативний характер норм фінансування професійної освіти, зокрема, не визначено, яка частина коштів держбюджету та у якому відсотковому співвідношенні до ВВП буде спрямовуватися на функціонування та розвиток профтехосвіти. Дисбаланс спостерігається також між набором управлінських повноважень міністерства у сфері професійної освіти і тенденцією до децентралізації влади в нашій державі. Так, у законопроекті мова йде про передачу повноважень регіонам, про створення так званих рад стейкхолдерів, але якщо подивитися на повноваження і статус цих органів, вони недостатні для управління професійної освітою на місцевому рівні, зауважив Р. Колишко. В Інституті ПТО також відзначають, що доцільність введення цих рад не зрозуміла, оскільки для позначення кола зацікавлених осіб більш прийнятним є термін «соціальні партнери».Міфічною структурою вважають у Федерації роботодавців багатопрофільний регіональний центр професійної освіти. Навіть якщо сприйняти цю концепцію, не зрозуміло, яким чином утворювати такі центри. Це серйозна кропітка робота з ліквідації існуючих навчальних закладів, утворення нових, звільнення старого персоналу та набору нового. На всі ці питання законопроект відповіді не дає, наголошує Р. Колишко. Він також вважає, що чотири запланованих законопроектом типи професійно-технічних закладів це багато, адже різниця між ліцеєм і коледжем досить умовна й дещо штучна.

Законопроект сприятиме інтеграції сфери виробництва і сфери освіти, переконані в Інституті профосвіти. Ним уперше декларується створення освітніх стандартів та програм виключно на вимогах професійних стандартів, тобто в їхню основу покладаються вимоги щодо професійної діяльності на робочому місці. У Федерації роботодавців також відзначають гарну можливість впливу роботодавців на зв’язок професійного стандарту з освітнім. На жаль, підтримка великими державними підприємствами професійно-технічних навчальних закладів давно закінчилась. Проте багато училищ продовжують випускати фахівців для промисловості, не залежно від її сучасних потреб, обсягів і можливостей. Розв’язати цю проблему, на думку директора Київського вищого професійного училища сервісу і дизайну Є. Агафонова, може переорієнтація з великих державних підприємств на малий та середній бізнес. Адже в Україні вже кілька десятиліть триває процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, у той час як малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. Сьогодні саме з малим та середнім бізнесом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення й впровадження ринкових реформ.

Але, судячи з обговорення в Інтернеті, більшість працівників профтехосвіти країни реформу сприймають у багнети, оскільки переконані, – такі новації знищать мережу ПТО. Так, від оптимізації держава справді зекономить кошти, але чи виграє якість професійної освіти? Як бути з тим, що профтехосвіта виконувала і досі виконує функцію соціального захисту підлітків. За радянських часів сироти, напівсироти, та й не тільки, навчаючись у ПТУ, отримували безплатне харчування, одяг-форму, гуртожиток, путівку на працевлаштування, безплатне підвищення кваліфікації і надійну облаштованість у житті.Широкий резонанс серед працівників професійно-технічної освіти викликало те, що після ухвалення Держбюджету на 2016 рік фінансування закладів професійно-технічної освіти в містах обласного значення було перекладено на відповідні місцеві бюджети. Проте вже перший місяць року засвідчив, що у більшості обласних міст відсутні необхідні кошти на фінансування цих закладів. Зокрема, за даними Міносвіти, не було взагалі передбачено фінансування 78 закладів професійно-технічної освіти у 33 містах 14 областей. Тож передача таких закладів на рівень міст обласного значення порушує принцип субсидіарності, обмежується право на доступність професійно-технічної освіти особами, які приїхали на навчання з інших областей і міст, та позбавляє їх конституційного права на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів та здібностей. Крім того, за відсутності фінансових ресурсів унеможливлюється порядок реформування професійно-технічної освіти та її оптимізація.

Як наголосила віце-президент Асоціації профтехосвіти К. Мірошніченко, через відсутність коштів відбувається фактичне знищення цілої освітньої галузі, тоді як вже сьогодні суспільство стикається з проблемою нестачі кваліфікованих робітників, підготовку яких здійснюють саме профтехучилища. Професійна освіта – це унікальна ланка освіти, яка поєднує, з одного боку, освітні функції, з іншого – економічні та виробничі, зазначила віце-президент асоціації. 4 лютого 2016 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо фінансування професійно-технічної освіти», який врегулював питання фінансового забезпечення професійно-технічної освіти у 2016 р. Таким чином, фінансування закладів ПТО здійснюватиметься за рахунок коштів обласного бюджету та з бюджетів міст, що є обласними центрами, а також за рахунок освітньої субвенції на підтримку підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах з державного бюджету місцевим бюджетам.

Реалізація положень законопроектів дасть змогу забезпечити ринок праці кваліфікованими кадрами шляхом збереження та розвитку професійно-технічних навчальних закладів, що здійснюватимуть підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів та кваліфікованих робітників. Голова профільного комітету Л. Гриневич заявила, що на фінансування ПТУ необхідно 5,8 млрд грн, і цю суму не можна повністю закладати в держбюджет. За її словами, за двома субвенціями на підтримку ПТУ з держбюджету закладено близько 2 млрд грн, решту суми необхідно віднайти в місцевих бюджетах. Депутат зазначила, що децентралізація, яка передбачає збільшення надходжень коштів до місцевих бюджетів, розрахована, зокрема і на фінансування професійно-технічної освіти.

Виступаючи 3 березня 2016 р. на прес-конференції «Про загрози існування професійно-технічної освіти», голова профспілки будівельників В. Андреєв повідомив, що, за останніми даними уряду, зараз не передбачено фінансування 20 ПТНЗ, у 200 навчальних закладах передбачено фінансування від 1 до 3 місяців у 2016 р. Через це в деяких ПТНЗ припинено навчальний процес: від електропостачання відключено профтехучилища Мукачева, Борисполя, Кам’янець-Подільського, Нововолинська.Руйнація системи підготовки робітничих кадрів призведе до того, що слюсарів, мулярів, механізаторів та інших робітників будемо заміщати юристами, менеджерами й економістами, занепокоєний екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти І. Лікарчук.Намагаючись дати відповіді на питання, якою має бути хороша система освіти, чому повинні вчитися школярі, кожна країна розробляє свою власну шкільну освіту. Разом з тим, продумуючи концепцію реформ, украй важливо орієнтуватися на успішні, уже реалізовані моделі. Успіх забезпечується умінням використовувати найефективніші інновації зі світового досвіду. До прикладу – сучасна польська інноваційна освітня система. Рівень освіти в Польщі один з найкращих в порівнянні з країнами постсоціалістичного табору. Польща пропонує дуже великий вибір освітніх послуг. Після вступу у Європейський Союз Польща адаптувала свою систему освіти до європейських стандартів та приєдналася до Міжнародних норм класифікації освіти (ICSED). Польська шкільна освіта вважається однією з найякісніших у Східній Європі. Вона поділена на два рівні: початкова і середня школа.

Початкова освіта триває шість років і є безкоштовною для усіх учнів. Поляки, переходячи на шестирічну початкову освіту, враховували, окрім усього, і економічні вигоди від такого рішення. У їхній сільській місцевості, так само, як і в нашій, є багато малонаселених сіл. Для нас це серйозна проблема, оскільки доводиться щороку закривати дев’ятирічні школи чисельністю 30–60 учнів. Закриття такої школи є болючою моральною та побутово-соціальною проблемою для села. Шестирічна початкова малокомплектна школа значною мірою розв’язує цю проблему. Випускників шостого класу, тобто дітей віком 13–14 років, уже значно безпечніше відправляти на навчання до школи в іншому селі, ніж семирічну дитину. Наступний етап – трирічна гімназія. Це непрофільна загальноосвітня школа, навчання у якій – обов’язкове. Вік учнів – 13–16 років. Предмети традиційні, базові – польська мова і культура, математика, історія, фізика, біологія, хімія. Гімназійні іспити визначають не лише рівень знань та умінь учня, а й, виявляючи його схильність та здібності у засвоєнні того чи іншого навчального предмета, фактично здійснюють профорієнтаційну функцію. Далі кожен обирає свій подальший шлях за можливостями та бажаннями. Успішне закінчення трирічного ліцею відкриває прямий шлях до університету. Якщо хочеш через чотири роки отримати диплом спеціаліста – вступай у технікум, після якого в тебе є вибір: іти працювати за професією або продовжувати навчання у ВНЗ. Якщо не виявив особливих успіхів у навчанні – тебе чекає широкопрофільна професійна школа. Однак і в цьому випадку тобі не закрито шлях до вишу: пройди успішно дворічне навчання в додатковому ліцеї і отримай право на навчання в університеті.

В описаній польській системі освіти є кілька принципових моментів. Як правило, польський загальноосвітній ліцей – це заклад, у якому відбувається інтенсивне зростання молодих людей віком 16–19 років, які цілеспрямовано готуються до подальшого навчання у вищому начальному закладі. У нас же в старших класах 11-річної школи учнівський контингент за мотиваціями до навчання неоднорідний. У кожному класі є учні, які намагаються добре вчитися з метою успішно пройти екзаменаційні випробування і вступити до вишу, але, як правило, є чимало учнів зі слабкою, а то й ніякою мотивацією до навчання. Нинішня система освіти просто не пропонує їм інших варіантів, окрім одного: досиджувати в школі до 11-го класу, а потім іти в самостійне життя як у безвість – без будь-якої професії та вартісних життєвих орієнтирів. Кожна країна ЄС має свою «формулу», особливий підхід до структури освіти, разом з тим, виробляють спільні підходи у структурній організації шкільної освіти. Багато країн мають структуру 6+3+3. Серед них: Велика Британія, Естонія, Греція, Польща. Та в жодній країні Європи немає терміну навчання меншого за 12-річний. В Євросоюзі освіта – це особиста справа кожної країни, немає загального законодавства, яке б її регламентувало. Але є загальні домовленості, принципи, що спрямовують розвиток, зокрема – і у сфері професійної освіти. У багатьох країнах Європи панує культ вищої освіти, але існує багато країн, де майже половина випускників шкіл обирає іншу траєкторію – здобуття професійно-технічної освіти, адже її не вважають безперспективною, часто вона є щаблем для здобуття вищої освіти. Нині в країнах ЄС дуже багато молодих людей починають здобувати освіту у професійно-технічних навчальних закладах, знаючи, що після закінчення навчання вступатимуть до ВНЗ. Профтехосвіта в країнах ЄС, без перебільшення, є популярною, так наприклад, Фінляндія – одна з багатьох країн, у яких останнім часом простежується така тенденція. Популярність професійно-технічної освіти Європейських країн, у першу чергу, пояснюється високим рівнем інвестицій саме в цю освітню галузь. Як вже зазначалося, систему профтехосвіти в Україні вирішили модернізувати на голландський манер. До речі, у самих Нідерландах дуже маленький відсоток людей з вищою освітою. Але з цього приводу там не мають жодних комплексів. Оскільки робочі коледжі та школи в них – у пошані. Як, власне, і робітничі професії. Наприклад, прем’єр-міністр Королівства Нідерландів М. Рютте викладає в ПТУ у Гаазі, і це вважається престижним як для навчального закладу, так і для політика.

Голландці створили регіональні багатопрофільні центри професійної освіти. Сьогодні голландські ПТУ мають від 10 до 30 тис. студентів. Там є елемент міждисциплінарності, так, як це передбачається у ВНЗ, знання, уміння і навички з одного циклу підготовки використовуються в іншому. Тобто на зміну невеликим закладам, які мають один профіль, вони перейшли до багатопрофільних великих закладів. У «голландській моделі» розроблено кілька рівнів профтехнічної освіти. По-перше, тривале практичне навчання – для тих, кому зовсім не дається теорія, тому учні освоюють низькокваліфіковані роботи. По-друге, аналоги наших училищ, у яких освоюється сучасна спеціальність (сфера послуг, автосервіс, комерція, соціальна робота). Багато професій, які у нас отримують у вишах, там віднесено до рівня профтехосвіти. До речі, щоб успішно вступити в такий середній спеціальний заклад, ази професії треба освоїти ще в старших класах. Саме професійно-технічне навчання ділиться на інтенсиви, що випускають помічників фахівців, та на поглиблене вивчення теорії з предметами з управління персоналом – для майбутніх менеджерів середньої ланки. Саме така розгалуженість дає можливість задовольнити запити різних абітурієнтів і робить ПТУ основними навчальними закладами в «країні майстрів».Головна мета сучасної української освіти – створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України у європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави.

Заради цього й робиться реформа. Зрозуміло, замало змінити лише структуру школи. Важливо оновити зміст освіти, який би був орієнтований не на репродукцію великої кількості знань, а на формування тих ключових компетентностей, які потрібні людині для життя (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційне інтернет-представництво Президента України П. Порошенка (http://www.president.gov.ua); офіційний веб-портал Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua); сайт Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org); Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua); сайт Міністерства освіти і науки України (http://mon.gov.ua/); газета «Сегодня» (http://ukr.segodnya.ua); Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua); сайт «Слово і Діло» (http://www.slovoidilo.ua); Deutsche Welle (www.dw.com/ukrainian); радіо Голос Столиці (http://newsradio.com.ua); cайт MYMEDIA (http://mymedia.org.ua/); газета «Львівська Пошта» (http://www.lvivpost.net/); газета «Голос України» (http://golosukraine.com/); Національний інститут стратегічних досліджень (http://www.niss.gov.ua/); видавнича медіа-група «Від і дО» (http://vidido.ua/); журнал «Сучасна освiта» (http://s-osvita.com.ua/); «Дзеркало тижня. Україна»(http://gazeta.dt.ua); сайт Децентралізація влади (http://decentralization.gov.ua/); сайт ГО «Рада батьків міста Києва» (www.radabatkiv.kiev.ua); проект LB.ua. (http://ukr.lb.ua/); сайт Osvita.ua. (http://osvita.ua/); Державне інформаційно-виробниче підприємство видавництво «Педагогічна преса» (http://pedpresa.ua/); сайт Інституту педагогіки НАПН України (http://www.undip.org.ua/); Телеканал новини «24» (http://24tv.ua/); газета «Рівне-Ракурс» (http://www.rakurs.rovno.ua/).

 

Читати 10436 разів Останнє редагування Субота, 10 вересня 2016 19:48
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Super User

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit, sed diam nonummy nibh euismod tincidunt ut laoreet dolore magna aliquam erat volutpat. Ut wisi enim ad minim veniam, quis nostrud exerci tation

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

pto120x60

Авторські права 2017 © Офіційна сторінка

Інституту професійно-технічної освіти НАПН України.

Усі права захищені